; }

пʼятниця, 22 серпня 2014 р.

Ми - діти твої, Україно!

Різні в світі є країни, 
Різні люди є у світі, 
Різні гори і долини, 
Різні трави, різні квіти. 
Та одна лише країна, 
Найрідніша нам усім, 
- То чудова Україна, 
Наш гостинний, любий дім. 
Живемо в своєму краї, 
Де хатина материнська, 
Де пісні кругом лунають, 
Лине мова українська. 
Вміють з вітром гомоніти 
І тополя, і калина. 
Тут наш дім, ми - твої діти, 
Наша рідна Україно!



Цей день в історії.
Проголошення незалежності України
24 серпня 1991 року відкрилася позачергова сесія Верховної ради України, на котрій було прийнято Постанову та Акт проголошення незалежності України, затверджені конституційною більшістю - за Постанову проголосував 321 депутат, за Акт - 346 депутатів. В результаті Україна стала незалежною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій чинними є тільки власні Конституція, закони та постанови уряду.

    19-21 серпня 1991 року військо-комуністичні сили Радянського Союзу зробили останню спробу врятувати імперію від розпаду - створений у Москві Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС - ГКЧП) і очолений віце-президентом СРСР Генадієм Янаєвим, постановою №1 припиняв у країні діяльність небажаних новому режиму органів влади і управління, політичних партій і масових рухів, заборонив проведення мітингів, вуличних походів, демонстрацій та страйків, встановлював контроль за засобами масової інформації (цензуру); постанова №2 обмежила перелік друкованих центральних та московських газет кількома лояльними виданнями. Під приводом дотримання надзвичайного стану в Москву було введено війська; у Форосі взято під домашній арешт президента СРСР Михайла Горбачова.
19 серпня до Києва прибув генерал армії В.Варенников і разом з командуючим Київським військовим округом генерал-полковником В.Чечеватовим о 8 ранку віддав наказ всім військовим виконувати розпорядження ДКНС. Потім він запропонував Голові Верховної ради України Леоніду Кравчуку зустрітися в ЦК КПУ, але отримавши відмову, погодився прибути до Верховної ради, де в присутності першого секретаря КПУ Станіслава Гуренка, віце-прем'єра Костянтина Масика в ультимативній формі, погрожуючи військовими репресіями, вимагав покірності Верховної ради та уряду України.
Леонід Кравчук зайняв обережну позицію і в заяві по українському телебаченню закликав до стриманості, дисципліни та громадського порядку і не дав однозначної оцінки подіям у Москві, посилаючись на відсутність офіційних документів. Невизначеною була і заява Верховної ради України, прийнята після дводенної дискусії 20 серпня і опублікована лише 22 серпня. Підтримку московським путчистам висловило керівництво Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Харківської, Чернігівської областей та Криму, міст Кіровограда та Кривого Рогу. Українське телебачення та радіо ввело жорстку цензуру на телевізійні матеріали, повністю подавши всі документи ДКНС і не надавши жодної хвилини ефіру опозиції.
З власною заявою, в котрій дії ДКНС були названі неконституційними і незаконними виступила частина членів Призидії Верховної ради - Воодимир Гриньов, Олександр Ємець, Дмитро Павличко, Володимир Пилипчук, Лесь Танюк, Ігор Юхновський та Володимир Яворівський. Ще в середині 19 серпня з заявою про некоституційність дій ДКНС виступив Народний рух України; 50 донецьких депутатів різних рівнів звернулись до Президії ВРУ та жителів міста з заявою про категоричне невизнання ДКНС. Єдиною обласною радою, котра закликала до громадянської непокори та загального політчного страйку була Львівська рада.
Основною силою, що виступила проти путчистів було кервництво Росії. Першого ж дня перевороту президент Борис Єльцин закликав громадян до опору; до будинку Верховної ради РРФСР почали прибувати москвичі, почалось будівництво барикад, на сторону законного уряду перейшла частина військових з бойовою технікою. Начальником штабу оборони Білого дому був член московького Руху український дисидент Григорій Куценко. Штурмувати будинок парламенту путчисти не наважилися і 21 серпня, коли відкрилася надзвичайна сесія Верховної ради Росії, стало зрозуміло, що путч провалився. З делегацією парламенту до Москви повернувся Михайло Горбачов. Наступного дня він скасував антиконституційні акти ДКНС, усунув членів хунти з їх посад та віддав їх під арешт.
24 серпня Михайло Горбачов розповсюдив заяву, якою засудив участь керівних органів компартії в державному перевороті, запропонував ЦК КПРС саморозпуститись та склав з себе повноваження Генерального секретаря ЦК КПРС. Цього ж дня Борис Єльцин видав указ про припинення діяльності компартії РРФСР.
24 серпня Верховна рада України прийняла Акт про державну незалежність України. З метою всенародного підтвердження Акта сесія вирішила провести 1 грудня республіканський референдум.
26 серпня прес-секретар президента Росії від імені Єльцина заявив, що Росія, у випадку припинення союзницьких відносин з Україною, залишає за собою право на перегляд кордонів, що суперечило договору між Україною та Росією від 19 листопада 1990 року. Позиція російського керівництва була переглянута після дводенних переговорів Леоніда Кравчука і віце-президента Росії Олександра Руцького, що відбулись у Києві 28-29 серпня.
30 серпня 1991 року Л.Кравчук підписав Указ Президії Верховної ради "Про заборону діяльності Компартії України", як організації, що взяла участь в державному перевороті.
1 грудня 1991 року в загальноукраїнському референдумі взяло участь 32 мільйони громадян України, з яких 90.35% підтвердили Акт про незалежність України. 5 грудня 1991 року Верховна рада України прийняла звернення "До парламентаріїв і народів світу", в якому оголошувалось, що договір 1922 року про утворення СРСР Україна вважає стосовно себе недійсним і недіючим. 8 грудня, після підписання у Біловезькій Пущі президентами Білорусії, Росії та України спільної заяви, Радянський Союз перестав існувати як суб'єкт міжнародного права.
Мат. взято -  Цей день в історії.
Дописати коментар